вірші

Я буду пам’ятати твої руки,
Долонь гарячих трепетні жаринки.
І те, що пробудив в мені ти жінку –
Хоча б на мить – від стрічі до розлуки –
Я пам’ятатиму. Всесильна доброта
Очей твоїх поруйнувала кригу
В очах моїх, де нині пророста
Благенький пролісок, немов після відлиги.
Після відлиги прийде час тепла.
Після відлиги знову буде літо.
Навіщо я від тебе утекла?
Щоб не згоріти?