вірші

Все, як слід. На деревах омела
Не злітає із чорних гілок.
Все, як треба, сьогодні й у мене –
Уповільнений, стишений крок,
Ніби я дослухаюсь до чогось,
Ніби я від життя чогось жду.
І годинник навпомацки човга –
Він життя тихо човга ходу.

Все, як треба. Присипані снігом
Твоїх кроків гарячі сліди.
І тепла між долонями лігво
Посинілі вуста молодить.
Все, як слід. І услід тобі тихо
Озираюся я крадькома.
І нікого. А хто ж тоді диха?
Та нікого ж. То тільки зима.