вірші

Все мішура. Зніми свою печаль,
Неначе маску з грубого обличчя.
Я посміхаюся – хіба це ти кигичеш –
Іронія ж в продимлених очах –
Цей сірий колір...Сіро-голубий.
Таке буває ввечері багаття,
Коли під себе ноги підібгати
Й дивитися на вогничок рябий,
Що застрибає в сутінках густих –
Штахетник затанцює в огорожі –
І я подумала, що є ім’я – Серьожа –
Воно мені нагадує блідих
І вишуканих стильних паничів,
Воно мені нагадує світанок,
Де я тебе цілую наостанок
І згарок викидаю геть свічі...