вірші

Влаштовувач свят, не приїжджай!
Надто короткий з тобою рай.
Аж нереальний.
Лиш забирає спокій мій і
В серце впускає жало змії –
Рай мій банальний.

Бо після свята важко без свят.
Бо після втрат я не хочу втрат –
Краще без свята.
Так молодому страшно старіть.
Так попелищу важко горіть –
Страху мій клятий...

Влаштовувач свят, не треба свят.
Стрічей, дзвінків до поважних дат –
Крихт я не хочу.
Хай я вся зіткана із протиріч,
Свята не хочу, та в тім то й річ –
Свята я хочу!

Благословенного із небес,
Свята так свята, це – тебе.
Погляду в очі.
Господи, любий влаштовувач свят,
Як мої губи в чеканні тремтять –
Знову ти змовчиш.
Я приховаю від тебе біль.
Прагнулось чистого – вийшла цвіль.
Закони вовчі.

Як мені бути – зі мною Бог?
Як мені бути не вдвох і вдвох?
Житиму ж раз лиш...
Влаштовувач свят, я чекаю тебе.
Як чорну хмару, як грім з небес.
Приїдеш – вразиш...