вірші

Весна, мій любий! Це і є весна,
Коли нам випало іще отак любити.
Поглянь на квіти – інші стали квіти –
Нам двом такі весна ця принесла –
Ми досі знали, що таке весна?

Коли тепер нам тисячі світил
Висвічують життя безмежним сяйвом,
Нікого в сяйво те не допускаймо,
Під сяйвом тим нам лиш удвох іти –
І сяють очі краще від світил.

За що мені тепер ця нагорода?
За що мені це щастя непросте?
Що квіткою яскравою цвіте –
Не створювала ще таких природа.
Яка розкішна й щедра нагорода!