вірші

В тебе справи, справи, справи, справи...
Зранку і до вечора – щодня.
В тебе зліва люди й люди справа –
Всі тобі свої, усі рідня.

Я не справа в тебе і не зліва.
Де я є – ніхто не добере.
Я собі вже вимостила лігво –
Звірі не ховаються в вольєр.

Справжні, не приручені і вільні,
Справжні, не згинаючі хребта.
Часом, як для кого, божевільні.
Часом – надзвичайна доброта.

Як ти мене знайдеш в цьому лісі?
Я не так ховаюсь, щоб знайшов.
Політай над лісом – глянеш з висі
І побачиш слід моїх оков.

Просто я втомилася дивитись
На зелений горе-телефон.
Раптом мені випаде схопитись
Й, зачепивши лампочки плафон,

Мчатись на дзвінок – до тебе, отже.
Перепало щось мені від справ.
Справді чи почулось? Може, може...
Радість – ти дзвінок подарував.

Заховаюсь – щоби не чекати.
Заховаюсь – далі від надій.
Хмари небо лиштвами чеканять –
Окрім тебе, є чому радіть.

Але ось ти скажеш першу фразу –
Я почую – й зміниться весь світ.
...Я втекла і повернулась зразу ж,
Щоб почути: "Як діла? Привіт..."