вірші

Усе мине. Заступить каяття
І день розтерзаний, і онімілий вечір.
Але не йди, не йди з мого життя,
Не створюй таку чорну порожнечу.

Таку відсутність простору і ще
Таку незупиниму веремію.
Якось жила, в душі спинивши щем,
Але без тебе я тепер не вмію.

Усі чужі, усі чужі й не ті.
Я виживу, я захищуся грою.
Але залишся у моїм житті
Не спомином, не мрією – собою...