вірші

У прихистку моєї самоти
Я проводжаю все, що я втрачаю.
Палити листя і палить листи
Я вмію при однаковій печалі.

У цьому прихистку приходить відкриття –
У цьому прихистку я ніби серед раю.
Я розумію, що мина життя,
Що в перспективі іншого немає.

Я розумію, що не відбулось
Зі мною щастя. І передчуваю,
Що не зроблю щасливим і когось –
Не маю щастя. Не було й немає.

У прихистку моєї самоти,
Мов темені посередині ночі,
Удосталь є німої гіркоти,
А нею я ділитися не хочу.