вірші

Ти покинутий, я покинута.
Одне одному відчай вилити –
В нас нуртує шалений відчай
І його зупинити нічим –
Вже не спиниш! Від себе бігти
Все одно, що зривати нігті –
Буде боляче! Чуєш, милий?
Я не раз так себе спинила.
Та не зараз. І не з тобою.
Я втомилася буть вербою.