вірші

Ти – моя лагідна осінь...Пізня моя, золота.
Прагнуть ще золота, просять тихі серпневі літа.

Господи, хочеться жити! В цю оксамитову мить
Знову бентежно любити...Стиснене серце болить.

Ти – моя зболена осінь. Тиха печаль, самота.
Ти в цьому місті – і досить навіть від цього літать...