вірші

Ти дзвонив лише вчора.
І знову я жду – подзвони.
Вмієш радість приносить –
Принось, це не так уже й важко.
Так самотньо, але
В тім немає твоєї вини, –
Але серце так б’ється,
Як в клітці безпомічна пташка.

А коли ти говориш –
Спокійно й надійно стає.
Так буває дитині,
Коли їй голівку погладить.
А коли ти говориш,
Я знаю, що ти в мене є.
І всміхаються міста
Такі незворушні фасади.

І тоді я злітаю.
Чіпляюсь за хмарку легку.
І ми з нею на захід –
До тебе, до тебе мчимося.
Це так гарно! А ти
Хоч разочок літав на віку?
Я б хотіла, щоб зараз
З тобою таке відбулося...

Ти дзвонив лише вчора...