вірші

Ця музика гримить, мов картодром.
Ти щось говориш – я тебе не чую.
Я подолала пристрасті синдром –
Звідтоді вже нікуди не лечу я.

Звідтоді я вже правильна й нудна.
Але іще за тебе поборюся.
Щоб перевірити, чи випита до дна.
А, може, вже й безсила. Я боюся,

Що вже жіночий мій скінчився вік,
Що вже давно мої не діють чари...
Нащо ж мені цей сивий чоловік
Усе ще сниться довгими ночами?

Гадалось, відлюбила. Але ні.
Тому й ховаю так від тебе очі.
Ще вмію і любить, і шаленіть...
Але не хочу...