вірші

Трохи стали ночі холодніші,
Але тільки трішечки і все.
Де ти, мій коханий, найрідніший, –
Скоро будем проводжать гусей.

Ох, в’язке повітря – майже липне.
День повзе повільно, наче ртуть.
Більш нема нічого в цьому липні –
Навіть липи в ньому не цвітуть.

Екзотичним птахом абрикоси
З дерева приречено летять.
Це ж у тебе там в селі пухнасті роси
Сріблом ноги босі холодять.

І в село мені вже хочеться нестерпно,
Та заплутали обов’язки й діла.
Обів’ю тебе руками – руки терпнуть.
Міцно-міцно. Не розірвеш. Ковила.