вірші

Так незатишно, так самотньо.
Так потрібне твоє плече.
Невідомі путі Господні –
Важче й важче життя тече.

Дуже вітряно і розхристано,
Тільки й світла, що у вікні.
Серце стукає – ледь не вистрибне.
І стихає мов – увімкніть!

Темінь – темно як! Холод – холодно!
І ні пристані, ні вітрил.
І не вмію вже так, як змолоду –
Все спочатку – і раз, два, три...

І крутитися, і вертітися,
Ніби дзиґа, до забуття
Я не вмію вже. І зігрітися
Не дає вже мені життя.