вірші

Скажи, що любиш, і – нічого не кажи.
Блищить січневий сніг і вибухають зорі.
Молочно-біло скрізь, а з небом на межі
Горять веселих свят ліхтарики прозорі.

Почався рік новий. Немов саме життя
Сьогодні все спочатку, спочатку почалося.
Це справді казка – сніг. Зробімо відкриття,
Що щастя – це коли сніги вітри приносять.

Скажи, що любиш, і – примружившись, мовчи.
Ти ж знаєш, що нічого не треба більш казати.
Але відкриті рани – тож, вірити навчи.
Навчи хоча б мовчанням ледь притлумити дати.

Скажи іще, що любиш. А втім...не треба слів.
Вони впадуть в сніги пухнасті і лапаті.
Ти дивний, бо такий, немов із моїх снів.
І через те я вірю, що буде, буде свято.