вірші

Серпень чекання скошує серпиком дні.
Падають в квіти зів’ялі і в трави пожухлі.
Очі, чеканням натомлені, сірі й потухлі.
Очі не в очі, а просто у далеч одні.

Смуга невтішних – без дат – сподівань-виглядань.
Смуга незнань, невідомости, в’ялости й тиші.
Анголе-янголе, ти ж мене ще не залишив?
Ще ж не пора для осінніх зітхань і ридань?

Ти не залишив – прийдешній вже день розцвіта.
Мій обереже, підтримуй, не дай мені впасти.
А як чужий ти, тоді не дозволь тебе красти.
Просто хоч іноді і наді мною літай.