вірші

Серед музики і гамору, під небом,
Намальованим на літній парасольці,
Можна доторкнутися до тебе,
Не обпікши пальців, як об сонце?

Знаю, що не можна і не треба.
Та хоч щось повинно ж з нами збутись?
Можна доторкнутися до тебе –
Непомітно рук твоїх торкнутись?

Ніде заховати свої очі,
Сліз своїх мені подіти ніде –
Я губами доторкнутись хочу
До щоки твоєї – ти вже їдеш.

Як я говорила і сміялась,
Хоч на мить забувши неможливість...
Стрілка на годиннику підкралась
До межі й похнюпилась тужливо.

Доторкнутись – ні, але я можу,
Щоб мені від туги не пропасти,
Збити цю моральну огорожу,
І обняти, й вибухнути, й впасти

На твоє плече й ридати гірко,
І не відриватися від тебе.
...Я сама в кафе "Чудова нірка".
Це в перекладі. А я б назвала "Небо"...