вірші

Рватися в простір...Навіть з любови.
Навіть із щастя і благополуччя.
Скинути пута, вуздечки, окови –
Рватися в простір. Себе не мучить.

Чи мучить? Вкладаю на спину суть.
Повалена суть – то свобода для дії.
Хотілося б збутись, не просто буть.
Людині Всевишній дає надію.

Радію, дивуюсь – люблю і жду.
Привалена міцно – відкину камінь.
Літати – написано на роду.
Якщо не крилами, то - руками.

Це знову легко – приходиш ти
І враз перетворюєш руки на крила.
Але я й тобі гукаю: лети!
Лети зі мною, безкрилий милий!

Вирвись у простір! Забудь хоч раз
Усе, що безкрилими робить крилатих.
Ніяких рухів, ніяких фраз –
Лети у простір – це так багато!