вірші

Розмитий твій образ.
Твій образ, немов акварель,
Що змита під краном
І сохне якраз на торшоні.
Якийсь невловимий,
Як в синьому морі – форель,
Чи стигла малинка
На дні у п’янкому крюшоні.

Розмитий твій образ.
Такий, мов крізь дощ, чи крізь сніг.
Такий, мов крізь скло,
Яке декілька років не мили.
Такий, як промінчик,
Що скочив на білий поріг, –
Розмитий-розмитий,
Але такий теплий і милий.