вірші

Прекрасних пелюсток весняний танець –
І неймовірний – навіть так скажу.
І небо, мов забутий корсиканець,
Було бентежно схоже на грозу.

Повітря виколисує прозорість,
Ультрамариновий легенький оксамит.
Печальна далеч, вперта неозорість –
Душа гримить і в ній гроза гримить.

Ти раптом жити вже не зможеш завтра,
Щоб не ступити крок на мій поріг.
Свіча тремтітиме, немов на вітрі ватра,
Яку ти в серці ще своїм зберіг.

І гномик мій зіб’є свої колінця,
Танцюючи від радости, й тоді
Відчую я, що щастя – аж по вінця –
В мені весняній, гарній, молодій...