вірші

Посидь навпроти. Перевірю ще,
Чи зможу вирватись з міцних оков апатії.
Можливо, це я приспана дощем –
Йому належать всі мої симпатії.

Ніщо вже не бентежить мою кров.
Я вже не вмію глянути ув очі.
Так хочу тиші, тиші знов і знов!
І більш нічого я уже не хочу.

Ти сильний духом, гарний, молодий.
Я не до тебе – я до всіх байдужа.
Вино хмелить не більше від води.
І мені сумно. Дуже сумно. Дуже...