вірші

Обминеш мене – знаю.
Але й я обмину.
Вечір впав водограєм
На дорогу одну.
Просто весело й вечір,
Просто музика й ми –
Просто з дійсности втеча –
Ти мене обніми.
Сміливіше й міцніше –
Місто втомлене спить.
На снігу яскравіше
Тінь від пальців біжить.
Просто солодко й щемко,
І незвично також.
Якщо ти будеш чемний,
Обійматиме хто ж?
Втеча з логіки просто
У безум’я якесь.
Наш непізнаний острів
Не відкритий ще десь.
Ми над прірвою скраю –
Обманути б ману...
...Обминеш мене, знаю.
Але й я обмину.