вірші

О, як багато вас довкола, як багато...
Яка – без домішок – пречиста самота!
Які розчарування – втрати, страти...
Я – самота! – пишу тобі листа.

Я там пишу, що серед велелюддя
Ми всі самотні, наче ті персти.
І ти також, хоч ти стійкий і мудрий.
І не поет. Але і ти. І ти.

Я там пишу, що на життєвій смузі,
Де слизько й холодно і все частіш сльота,
Тебе врятують, може, вірні друзі.
І я – також. Тому й пишу листа.