вірші

Ніч серед білого дня. Мій милий
Дощ, мій любий дощ додає мені сили.
Милий, коханий, озвися, скажи мені, де ти.
Досі не можу твій образ із пам’яти стерти.

Знаю, що де б ти не був, ти від мене далеко.
О, як несе мене доля по колу, по треку.
О, як я хочу побачити посмішку милу –
Рідний, коханий, озвися – і дай мені сили.

Вже зрозуміло – ніякої стрічі не буде.
Сяйво рожеве змінилось і впала облуда.
Я вже змирилась з твоєю відсутністю наче –
О, як я хочу востаннє тебе лиш побачить.

Літо розлуки розставило все, як годиться.
Ти – мій коханий, людина, яка мені сниться.
Я – епізод у бурхливім твоїм існуванні.
Хай у вікні твоїм видно зорю буде ранню

Довго ще, довго...