вірші

Непроглядний туман – і просторів нема для очей.
Дуже сумно щоразу в туман непроглядний вдивлятись.
І немає надії тебе виглядати з ночей.
І, накинувши хустку, виходить на темну терасу.

Так погано без тебе... Мій любий, далекий, чужий...
Так самотньо і німо – ніщо мою душу не гріє.
І так швидко й безтямно цей час невблаганний біжить.
І тримає єдине – надія.