вірші

Не такий і не той, а коханий.
Не така і не та, а люблю.
Гріє сосну природа мохами,
Їй не холодно, їй – як в раю.

І тоді, коли з півночі вітер
Лютий холод на неї жбурне,
Мені холодно. Й сльози не витре,
І ніхто не зігріє мене.

Оксамитові щоки печалі
До моєї торкнуться щоки.
Як багато в житті я втрачала!
Моїх втрат на віки, на віки...

І нікого я вже не покличу
У густу, мов туман, самоту.
Вже як буде. Коли б лише відчай
Не співав свою пісню пусту...