вірші

Навіть авто твоє – кольору індиго.
Випадковість? І індиго в тебе очі.
Навіть індиго на Сулі твоїй крига.
І індиго у селі твоїм ночі.

Стосунки наші теж кольору індиго.
І інакше буть не може – ми далекі.
Коли тане сніг в селі, коли відлига,
Вгору глянь, в індиго неба – чуєш клекіт

Журавлів, що повертаються додому,
Так, як ти – завжди, завжди в свою домівку.
Я тягну свою розміреність і втому,
А так хочеться помазати долівку,

Притрусити осокою й чебрецем,
Край дороги назбирать тобі васильків,
І обсипати цілунками лице,
Скільки вистачить життя. Скільки?