вірші

Мені горіть у власному вогні.
І байдуже – з тобою чи без тебе.
Є сто причин горіть мені в огні –
Такім високім, що сягає неба.

Не пам’ятаю кольору очей.
І риса – жодна! –серце не бентежить.
І не було ні ранків, ні ночей –
Лише безмежжя...

Не пам’ятаю зосліпу тебе.
Торшон, малюнок – акварель розмита.
Щось золоте й сліпучо-голубе –
І я без цього, мов вода розлита.

І не зберу у пригорщу себе.
Я не зберуся навіть по краплині.
Зійшов натхненням, посланим з небес.
І мучиш нині!