вірші

Краєвид смарагдовий сьогодні –
Завтра буде білий, бо зима
Принесе думки мені холодні –
Для гарячих настрою нема.
А поки що я живу тепленько,
Мов жує свою травичку кінь,
Мов в дуплі старезному опеньки,
Чи від дерева вночі спокійна тінь.

Я живу? – питаю і не знаю,
Що самій собі відповісти.
Відчуваю тінь якогось краю –
Просто трішки треба добрести.
Я сиджу сама в німій кімнаті,
Де від щастя й слід давно хтось стер,
Де жахи зібрались кострубаті –
"Англетер" їм тут? Не "Англетер"!

Клацне запальничка – буде вогник.
Це від тебе сигарети "Вог".
Естетично гарні, білі й довгі –
Вогник – "Вог", а довгі буде "Дог"?
Нісенітниця, – кажу собі і плачу.
Більше в місто це не приїжджай.
Не побачу, то й забуду, значить.
Хай це буде той звичайний край...