вірші

Два печальні пси – твої очі – розлуки просять.
Я так гостро це чую, кажу й усміхаюсь: пора.
Піднімаюся різко і йду, а на плечах моїх гора.
Я відношу ту гору у ранню-преранню осінь.

Вона так поспішала, немов я чекала, а ти...
Ти залишишся в літі, у темені гострій алеї.
І розлите вино на беззахисну білу лілею,
Й перекинутий келих, й замовлений тихий мотив...

Все залишилось в літі. Всьому я сказала: прощай.
А в цій осені вже жоден вечір не буде із нами.
Лише очі твої поглядають печальними псами
В теплі сутінки осені, схожі на вичахлий чай...