вірші

Чужий прийшов. Чужий і нині є.
Чужим залишся, щоб не розлюбила.
Ти недосяжний, то й даруєш крила –
Крил не дарує звичне і своє.

Ти довго не приходь і не дзвони.
Це так бентежить – як отак чекати.
Яка прекрасна за чекання плата –
Приходиш ти без почуття вини.

Хай буде гра ця – що тобі ця гра?
То в юності – чекання і образи.
І море сліз із відчаю відразу...
От коли б нині я отак могла!

Та я не можу. Знаю вже давно:
Не варто сподіватись і чекати.
Хіба що мила гра...І знову втрата.
Але вже не хмільна. Не як вино.