вірші

Чому ти вирішив, що краще – саме так?
Чому ти вирішив, що так для мене краще?
Так знай: оте, що називаєм щастя,
Не набагато довше, ніж літак
У небі білий залишає слід.
Слід розлітається – немає в небі сліду.
Я, звісно, за тобою не поїду –
Крихкий зв’язок наш, наче перший лід.
Та то нічого. Маємо радіти
Навіть єдиній миті, як не дню.
Єдиній миті, схожій на рідню, –
Радіти маємо, мов подарунку – діти.
Учись у мене – я давно не жду
Нічого схожого на крупні монументи.
І я сприймаю щастя, як моменти.
І, знаєш, аж затіюють вражду
Моменти часом, щоб до мене йти.
Приходити із щастям ненадовго.
Вони прості і непомітні мовби –
Лови моменти – й зрозумієш ти,
Що всі теорії про зло і про добро,
Про те, що добре є і що недобре, –
То атрибути юности хоробрі,
А нам вже страшно. В нас лише зеро
Попереду. Тому я згодна – будь
Зі мною вечір цей один-єдиний...
...Як стрілка швидко рухає години...
Як доля котиться, немов розлита ртуть...