вірші

Білий, білий, білий – сивий чоловік...

Вулиця кольору неба.
Небо кольору вулиці.
О, не згадай, не треба –
Швидше хай все забудеться.

Білий, білий, білий – сивий чоловік...

Дерева кольору спокою
Породжують лиш неспокій.
Носитиму згадку доки я
Про білий день синьоокий?

Білий, білий, білий – сивий чоловік...

Я тут споглядаю дифузію
Й сама розчиняюсь в місті.
Облишу свої ілюзії –
Яскраві такі, барвисті.

Білий, білий, білий – сивий чоловік...

Моя найнесправжня вигадка,
Придумана мною справжність.
Де справжнього – лише крихітка.
Все інше – нестримна спраглість.

Білий, білий, білий – сивий чоловік...