вірші

Зойкнула птиця, на дереві птиця —
Нашого весілля червнева річниця
Вже на порозі. Немов уночі,
Десь на подвір'ї, квітучім подвір’ї
Птахи кричать зараз. Мабуть, сичі...
День цей трояндами ми зустрічали.
В храмі святому ми не повінчались.
В храмі життя ми вінчались з Тобою,
В храмі життя ми прощались з Тобою,
Ти посміхався, а плакала я —
Доленько-доле, недоле моя...

Червень засипав колись пелюстками
Квітів найкращих в найкращому літі.
Щасне майбутнє здавалось віками,
Мов пелюстками в трояндовім квіті.
Що ж ви зів’яли, троянди найкращі?
Він мені інших не подарує...
З диких троянд найколючіші хащі
Доля для мене сьогодні готує.
Між колючками зосталася я —
Доленько-доле, недоле моя...

Сумно стрічати весілля річницю.
І накривати столи, як годиться.
Я подарую троянди Тобі —
Швидко зів’януть вони у журбі.
В чистому полі, на горбику глини
Перед Тобою я гнутиму спину,
Перед Тобою впаду на коліна —
Жінка-нещастя, жінка-руїна.
Птиця кричала, а плакала я —
Доленько-доле, недоле моя...