вірші

Життя почати з чистого листа...
Але куди вже списані подіти?
Та й чи старі спроможні алфавіти
Творити щось, відмінне від хреста,
Якого вже немає сил тягти,
Але й покинути також немає сили.
Бувають миті, коли щось та миле,
А мораліст всередині: ех, ти...
Мовляв, страждай. Черниця суть твоя.
А без страждань немає в тебе суті.
Товчуться в серці болі незабуті
І не спиняється зухвала течія
Німого крику, що холоне кров.
То крики відчаю, беззахисності, горя...
І я пливу на плотику по морю
Солоному від сліз, що ллються знов.
Нехай течуть. Нехай життя тече...
Бувають миті...я б їх зупинила.
Та хто я є? Без Тебе я безкрила.
Мені б зіпертись на Твоє плече...