вірші

Яка зима сумна!
Яка сльота печальна!
Яка вінчальна мить,
Печалі мить вінчальна!
Яке вино терпке
І не хмільне нітрохи —
В підвалах кам’яниць
Серед вогкого моху
Його знайшов дивак
І знов його залишив —
Нехай вбирає час
У себе, наче тишу.
Розіб’ється бокал
В моїх руках незрячих.
Піднесений вокал
Заплаче — й я заплачу.
Бо зимонька сумна!
І в ній сльоза печальна.
Я п’ю бокал вина
За нашу мить вінчальну!
За ту, яка колись
На нас дарунком впала.
І підняла нас ввись.
І вмерла. І розтала.
Але вона була —
Була сумна й печальна.
Щаслива наша мить —
Нещасна мить вінчальна.