вірші

Як шипшина квітує під нашим вікном —
Наречена рожевопінна.
Чоловік невблаганний, бо вічний, — Хроном, —
Її згубить. І неодмінно.

Він загубить усе те, що бачила я.
Те, що Ти колись в світі бачив.
І все швидше крізь пальці тече течія
Моїх днів і секунд. Ти пробач вже

Мені те, що не можу ніяк зупинить
Ні цю річку, таку швидкоплинну,
Ані коней, що ржуть, роздираючи мить,
Ту, що зветься життям, безупинно.

І гарцюють у серці, в думках, в голові,
Ув очах, мов шалені, стрибають.
Моє літо іде по зчорнілій траві
І не знаю, до пекла чи раю...