вірші

Я знаю, яка темна-претемна ніч
За Твоїм вікном.
За моїм — така сама.
Їй ніколи віднині не буде кінця,
Навіть добрий гном не засвітить каганчик свій
Над небесами...
Темна-темна ніч за Твоїм вікном,
За моїм така сама.
Очі виколеш — ніч — та не в тому річ,
А у тім, що не буде ранку,
Ні зорі, ні веселки, ні сонця — ні,
Ані місяця, ані світанку.
Але в тому річ, що прийшла ця ніч,
Як непроханій личить, нагально,
Підім’яла під себе, втоптала в багно,
Все забрати прийшла — і негайно.
Не впускаймо ніч, але ж ми слабі
І слабі наших вікон шиби...
Насуває ніч, насуває вона,
А я знаю — така не схибить...