вірші

Я тужу за Тобою душею, і голосом, й тілом.
І очима, і шкірою, й зойком покусаних губ.
Я поранила крила — з Тобою злетіти хотіла, —
І тече із них кров, і печаль непохитна, мов дуб.

Притискаю до себе схололе згорьоване тіло,
Посудомлене болем, і руки цілую Твої.
І волосся пухнасте біжить поміж пальців несміло,
І душа заніміла, немовби зламали її.

Мов легеньке й тоненьке, що ледь проростало, стебельце.
В цій палаті нас двоє, а Ти вже не чуєш мене.
І не стукає вже наболіле й згорьоване серце,
І мій розпач страшний обминає Тебе. Й обмине...