вірші

Я стільки маю ще Тобі сказать
Найкращих слів, що знає наша мова.
Та не виходить вже така розмова —
Бо Ти не можеш ці слова сприймать.

Тебе спалив, допік нестерпний біль
І Ти до слів давно такий байдужий.
Судома тілом бавиться недужим,
А Ти не можеш дать належний бій.

Не встигла я іще Тобі сказать
Всього багато. Говорю ж про побут,
Про лікарняний дбаю Твій добробут
І навіть подумки не можу проводжать

Тебе нікуди. А тим більш — Туди.
Ти Звідти не озвешся вже до мене.
Хіба весною листячком зеленим,
Як стихнуть вже останні холоди...