вірші

Я дивлюсь їй в очі із кімнати,
Через шибку дивиться вона.
Прямо мені в очі. Хоче знати,
Чому я завжди така сумна.
Ластівочко, пташко, хто ти? Хто ти?
Чом шугаєш під вікном щодня?
Шибка, відчуваючи твій дотик,
Так тремтить, мов зна, що ти — рідня.
Ніжками вчепилася за раму,
Голову притисла до грудей.
І свої пташині спраглі гами
Хоче заспівати для людей.
Полетить і знову прилітає,
Грудцями у скло віконне б’є.
Дні і ночі б’ється і шугає,
Мов питає, хто в цій хаті є.
Я радію пташці, бо я знаю,
То — душа Твоя. А отже — Ти.
Ластівка шугає, серце крає.
А тоді летить в свої світи...