вірші

«Тільки ж, дорогий мій світе,
Статись запросто могло,
Що мене у цьому літі
Вже ніколи б не було...»
Михайло Казидуб

Вже майже літо, любий, майже літо.
І липи Твої скоро зацвітуть.
Медвяно-чисті, свіжі, мов умиті,
Неначе знову проводжають в путь,
Як дев’ятнадцять років тому, знову
Ти десь поїхав з Гаріним в дорогу,
Нести в Калугу українське слово
На Пушкінському святі. Й наче я
Знов на пероні тихому зосталась,
А потяг Твій давно відцокотів.
Зоря вечірня ледве-ледь займалась,
А ніч була далеко й поготів.
А липи вже без Тебе зацвітають,
І потяг не повернеться уже,
І інших на пероні зустрічають,
Для інших стежка повилась вужем.
Для інших в житі зацвітуть волошки,
В пшениці маки іншим зацвітуть.
Вино причастя із святої ложки
Закохані вже інші відіп’ють...