вірші

Вибух у небі вогненний. Гроза.
Темінь провалля, а день же за часом.
Вибухла, повна розпуки, сльоза.
Разом із серцем, із відчаєм разом.
Птах чорнокрилий над містом злетів,
Сонце закрив — рятував від стихії.
Світові сумно. Мені й поготів.
Слухаю грому удари глухії.
Страшно у стінах, а Ти серед поля,
Де ж там Твій прихисток, захисток де?
Що в порівнянні із полем тим горе,
Горе, що рветься вулканом з грудей?