вірші

В цьому вересні, наче у гіркій сльозі,
Фарби висохли.
Холод зоряний, світом зморений,
Душу обсіда.
І думки мої, що про Тебе геть усі,
Наче три сосни,
Купкою в пустелі йдуть,
Виглядаючи,
Де ж вона, ота вода.

Білий сніг душі не зчорнів іще,
Бо не випадав.
Потихесеньку, боячись когось-чогось,
Листя обліта.
І думки мої, що про Тебе геть усі,
Наче білий щем,
Купкою в пустелі йдуть,
А сліди від них —
То мої, як є, літа.