вірші

В чистому полі, де вітер гуляє,
В місті скорботному, в місті німім,
Твій найновіший будиночок скраю, —
Ти не побачиш, а я розповім.
Він манюпусінький — ліжко у ньому
Ледь помістилось — холодне й тверде.
Правда, він тихий? — ні гулу, ні грому,
Крапля дощу туди теж не впаде.
Вбраний ошатно в вінки паперові,
Він вирізняється з інших осель.
Тут не панують ні пісня, ні слово,
Вітер пилюку до нього несе.
Тут ні садка біля хати, ні вишні
Ще не квітує — ще рано, не час.
Так воно вже по-жорстокому вийшло —
Ліг серед степу далеко від нас.
В чистому полі, де вітер гуляє.
Поле ні сіять не можна, ні жать.
Рідної душеньки поруч немає,
Правда, Твої побратими лежать.
В чистому полі, де вітер гуляє,
Твій — вже назавжди — будиночок скраю...
Доки Земля не зірветься з орбіти,
Тут кінець світу.