вірші

Усе минає в світі, але пам’ять
Ніколи вже, ніколи не мина.
Її й захочеш в небуття відправить,
А ні — не відправляється вона.

І я дивуюсь, щось та не збагну:
Невже Тебе отак забули друзі?
Життя Твоє пучечком полину
Зів’яло-згіркло на самотнім прузі.

І я дивуюсь, не збагну, чому
Так швидко вони всі Тебе забули?
Немає слова мовити кому.
Пішов. І все. І став для всіх минулим.

Коротка пам’ять. Плине-лине час.
І друзі при нагоді вернуть очі.
Минула пам'ять? Може... Та ж не враз!
Нічого не збагну в житті. А хочу...