вірші

У хаті пустка. Сиротливо речі
в усіх кутках лежать ні в сих, ні в тих.
Вважають, що й вони тут недоречні,
коли Твій світ у хаті цій затих.
З усіх портретів рідні Твої очі
цнотливо дивляться на літа голизну.
Ти щось мені таки сказати хочеш, —
а чи в минулу дивишся весну.
У хаті пустка. Пустка на полицях.
В злиденнім тілі став злиденним дух.
Устань, мій рідний, встань і подивися,
уздрій марноти броунівський рух.
І пожалій мене. Погладь хоч словом.
Де сили взяти, щоб оце тягти?
Стискаю зуби й німо плачу знову.
І дивишся на це з портретів Ти...