вірші

Тільки б не розклеїтись завчасно.
Тільки б ще утриматись в сідлі.
Мов обтічна риба у воді, —
Так себе тримаю у житті, —
Все, здається, знаю. Все вже ясно.

Але важко, важко. На межі
Нерви, розум і останні сили.
Давлять, мов страшні гранітні брили,
Донедавна ще легенькі крила,
Що завжди долали рубежі...