вірші

Така печаль... Печаль така сумна,
Що не виходить посмішка печальна.
Біля байдужого невмитого вікна
Священнодійство справжнього вінчання.
Вінчання із печаллю мене гріє.
Горять очей зеленії вогні
В вікні печальнім. І душа німіє,
Безмовним криком ставши при вікні.
Вона німіє, сповнена печаллю,
Та за життя хапається відчайно.
Тягни мене, печаль! Душа німіє.
Вона Тебе забути не уміє.