вірші

Так дивно вранці-рано забіліло,
Як ще не мало у цей час біліти.
Я думала, що трохи відболіло
Оте, що буде все життя боліти.

То знову випав перший-перший сніг.
Вже вдруге випадає він без Тебе.
Ніщо не зупиняє часу біг...
А в Тебе як, — на Місяці, на небі?

Цей перший сніг розтане, як завжди.
Він розтає, щоб потім забіліло.
І знову я кажу собі: не жди,
Аби тобі хоч трохи відболіло.